Номер 1 2 3 4 5 6
                 ENG | UKR
                                                                                                                                

Повернутись до головної сторінки

Путівник по плагіаторству та кібер-плагіаторству

Хоч таке явище як плагіат бере свій початок ще з часів першого студентства, Інтернет створив ще більше можливостей для плагіаторів. „Кібер-плагіаторство” – цей термін вживається, коли студенти  копіюють ідеї з Інтернету, порушуючи авторські права, або ж, коли „скачують” з Інтернету якісь дослідницькі праці, повністю чи якусь їх частину, і подають їх як свою оригінальну роботу. Явище кібер-плагіаторства не обійшло стороною жоден університет світу.

  • Під час опитування американських студентів, проведеного у 1999 році Центром академічної справедливості Університету Дьюк, 68% із 2100 респондентів зізналися, що вони хоча б один раз за час навчання вдавалися до плагіаства.
  • Лері Мак Кілл, помічник декана відділу гуманітарних та математичних наук даного університету, підрахував, що протягом 2000 академічного року на факультеті гуманітарних наук приблизно 70 особам були висунуті обґрунтовані обвинувачення у плагіаторстві.
  • Протягом цього ж року в Оттавському університеті 18 студентів факультету гуманітарних і природничих наук були покарані за плагіаторство; Чарлтонський університет повідомив про 50 випадків плагіаторства; а в університеті Торонто щороку відбувається 200 випадків такого порушення.
  • Більшість з університетської адміністрації вважають, що кількість справ плагіаторства, про які не повідомляється, значно перевищує офіційну цифру.

Чому студенти займаються плагіатвом ?

Поняттю плагіатства досить важко дати точне визначення, адже воно включає в себе широкий ряд дій, починаючи з використання неправильних цитат і закінчуючи крадіжкою чужих робіт та ідей. До того ж тип плагіатства – умисне або невмисне – ображає як викладачів, так і студентів.

Причини плагіаторства  

Навички письма та пошуку інформації

Брак навиків пошуку інформаціїбагато студентів не знають, як користуватися бібліотечними каталогами, знаходити потрібні статті в базах даних бібліотек або користуватися іншими довідковими джерелами. Вищі навчальні заклади можуть допомагати своїм студентам набувати такі навички, працюючи у співробітництві з їхніми бібліотеками. Так, наприклад, мережа бібліотек Альбертського університету пропонує безкоштовні навчальні семінари, що мають назву „Орієнтування в бібліотеці”. Такі семінари знайомлять студентів з бібліотекою, навчають їх працювати з бібліотечними каталогами та базами даних. До того ж бібліотеки цього університету пропонують щоденні довідкові послуги, включаючи електронну пошту та віртуальні довідкові матеріали.

Проблеми оцінки Інтернет-джерел – багато студентів не знають, як критично оцінити Інтернет-джерела, і це може вплинути на процес пошуку інформації та якість письмової роботи студента.  Важливо пам’ятати, що в Інтернеті не існує контролю за якістю матеріалу. Гарними джерелами для студентів є довідники бібліотечної літератури в Інтернеті, такі, наприклад, як “критична оцінка джерел”.

Плутання плагіаторства та перефразування – дослідження показують, що 60% студентів не можуть розрізнити просте перефразування тексту та плагіат. Проблема стає ще серйознішою, коли студентам необхідно перефразувати текст з незнайомими словами та технічними термінами. У дослідженні, опублікованому в  «Psychological Reports», зазначено, що „коли студентам необхідно перефразувати складний технічний текс, для якого в них просто не вистачає необхідних знань, вони, можливо, навіть не бажаючи цього, вдадуться до плагіату”.  Нездатність розрізняти плагіат тексту та перефразований текст, а також неправильні джерела цитат часто є причинами невмисного плагіаторства.

Плутанина з термінологією – Термінологія – це ще одна проблема, що заплутує студентів і призводить до їхнього збентеження та хвилювання. Більшість не розуміє різниці між доповіддю та рефератом, експозицією та аргументацією, темою та тезою... А „аналіз” та „обговорення” взагалі повинні очолювати список термінів усіх часів і народів, що вводять в оману. Інструкції та завдання повинні бути стислими, чіткими та легкими для розуміння.

Недбале занотовування – багато студентів невмисно вдаються до плагіату, здійснюючи попередню дослідницьку роботу. На стадії занотовування перефразований матеріал та чисті цитати дуже легко сплутати, якщо не бути уважним. Пізніше, коли студенти починають писати реферат, вони вже не можуть розрізнити, який матеріал їх власний, а який – цитата з інших джерел. До того ж студент може записати неповну або неправильну бібліографічну інформацію і потім вже не зможе знайти джерело, з якого взята цитата, щоб впевнитися, що він не вдається до плагіату.

Щоб уникнути цієї проблеми, деякі автори занотовують лише прямі цитати. Це дозволяє бути впевненим у тому, коли треба перефразовувати, а коли відкривати лапки і цитувати. Інші методи слідкування за прямим цитуванням та перефразуванням – ставити літеру „П” біля перефразованого матеріалу, а також записувати сторінку після кожної нотатки, або ж можна писати в лапках все, навіть окремі вирази, що ви їх переписали слово в слово.

Плутанина з тим, як правильно вказувати джерела інформації – брак узгодженості між різними мовними довідниками також вносить свою частку до проблем, які виникають у студентів під час вказування джерел, використаних у їх роботі. Студент може використати до чотирьох різних довідників на рік. І кожен з них буде давати суперечливу інформацію.

До того ж дуже важко посилатися на Інтернет-джерела. По-перше, тому що єдино прийнятих правил щодо цього не існує. По-друге, Інтернет адреси не постійні. Можливо таке, що веб-сайт змінює свою адресу буквально за ніч. Або ж ці адреси можуть бути занадто довгими, складними та заплутаними.

Мережа бібліотек Альбертського університету має великий довідник, що пояснює, як робити посилання на джерела з Інтернету. Такий довідник доступний на домашній сторінці Мережі...

Неправильне розуміння основних концепцій

Неправильне розуміння плагіаторства студенти можуть помилково думати, що плагіатство стосується лише письмових текстів. Однак крадіжка або вживання чиїхось ідей без згоди на те автора є також плагіатом.

  Неправильне розуміння інтелектуальної власності, авторського права та публічного володіння – студенти можуть неправильно зрозуміти, яка інформація знаходиться у публічному володінні, які матеріали та ідеї захищені від копіювання авторським правом, а які з них є інтелектуальною власністю їхніх авторів, а тому потребують відповідного ставлення до них.

Неправильне розуміння інформації для публічного використання – студенти можуть не розрізняти, які матеріали, факти та ідеї вважаються інформацією для публічного використання.

  Сприйняття Інтернет-інформації як інформації для публічного використання – через сприйняття деякими студентами інформації в Інтернеті, як такої, яку можна викоритсовувати для публічного використання, вони не усвідомлюють, що Інтернет-джерела також необхідно вказувати у посиланнях. З цієї ж причини статті з журналів, уривки книжок дуже часто не вказуються у списках використаних джерел. Студенти повинні знати, що інформація  в Інтернеті є інтелектуальною власністю її автора і тому вимагає дозволу на її використання.

Зовнішні чинники

Тиск з боку сім’ї, змагання за стипендію та роботу – очікування членів сім'ї та особисті сподівання можуть завдавати значного тиску на студента щодо отримання гарного середнього балу, незважаючи на те, що вивчається. Дуже часто під час змагання за стипендію, посаду або під час вступу до вищого навчального закладу оцінка – це все, що має значення для студента.

До того ж студенти можуть бути незацікавлені особисто у власній освіті на відміну від їхніх кар’єрних прагнень... Навіть ті студенти, яким не байдужа навчання, можуть виправдовувати плагіаторство.

Для деяких студентів навчання може бути не головним у освіті. Вони в університеті лише для того, щоб отримати „папірець”.  Така модель мислення може призвести до виправдання студентами академічних порушень правил тому, що їм потрібно завершити завдання, цей курс, або їм потрібна оцінка.

Студентська етика та відносини з університетом – Студентам бракує орієнтирів щодо етичної академічної поведінки. Дуже часто навчання і оцінювання процесу навчання – а саме виставляння оцінок – сприймаються як один, а не два різних процеси. Для деяких студентів отримати оцінку стає основною метою, і тому вони можуть розцінювати будь-яку поведінку, що сприятиме досягненню цієї цілі, припустимою. Таким чином, при браку чітких вказівок від викладачів та неправильному розумінні мети освіти, студенти не знають, що включає в себе поняття академічного обману.

  Перетворення знання та освіти на товар – перехід до бізнесу- та ринкових моделей разом із споживацьким складом розуму може стати причиною того, що деякі студенти сприйматимуть освіту як товар. Відбувся перехід від розцінювання освіти заради процесу навчання до розцінювання її як такої, що допоможе задовольнити кар’єрні прагнення. В результаті цього деякі студенти сподіваються, що вони просто платитимуть за своє навчання у вузі, не докладаючи багато зусиль до самого процесу, а потім відразу стануть професіоналами в обраній галузі. Освіта може розглядатися ними як перепустка до отримання бажаної роботи, а не як навчальний досвід.

Внутрішні чинники

Погані планування часу та організаційні навички – студенти часто не мають навиків планування свого часу та організаційних здібностей, необхідних для завершення об'ємної дослідницької роботи. На них давить такий великий обєм роботи і вони відкладають її виконання з дня на день.  

Щоб допомогти подолати таку проблему, викладачі можуть попросити студентів здати чорновики їхніх досліджень за тиждень до кінцевого терміну здачі.

Культурні чинники

Засновані на культурному факторі ставлення до плагіаторства Ідея того, що автор має мову як свою „власність”, може бути безглуздою концепцією для студентів з різними культурними традиціями. У деяких культурах копіювання чиїхось слів чи ідей вважається високою формою лестощів. Поняття того, що слова можуть „бути чиєюсь власністю” - це аспект західної культури.

Багатьом незахідним країнам дуже важко зрозуміти, що людина може „володіти” усним або письмовим судженням. Для багатьох студентів з країн Азії на уроках з написання творів дуже важко зрозуміти, і ще більше засвоїти концепцію про належне ставлення до мови та ідей інших . . . Більше того, у західних країнах існує міцний взаємозв’язок між власністю та індивідуальністю, маючи на увазі те, що будь-що, що є власністю людини, в тому числі і мова, складає її особистість.

Щоб отримати належний дозвіл на використання матеріалу, деяким людям знадобиться значно більше часу та різних підходів до справи. Але це не є оправданням тих, хто користується плагіатом.

 

Запобігання плагіатству

Запобігти плагіатству не так вже й важко, як може здатися. Далі подані деякі прості стратегії, що можуть бути застосовані викладачами з метою запобігання плагіаторства:

Концепції роз’яснення

Навчіть студентів правильно перефразовувати, цитувати та зазначати посилання.

Деякі студенти не знають, що таке плагіатство. Поясніть їм його концепції, інтелектуальної власності, авторського права, співпраці та справедливого ставлення.

Забезпечте студентів електронною адресою проекту „Правда та освіта”, веб-сайту, присвяченого просуванню академічної справедливості в Альбертському університеті. Адреса: http://login.ezproxy.library.ualberta.ca/login?url=http://www.ualberta.ca/studentservices/tie.

Програма курсу  

  На початку семестру повідомте студентам, що академічні порушення серйозно караються в університеті. Викладачі можуть підкріпити це твердження, зазначивши його у програмі курсу. Але воно повинно сприйматися як справедливе попередження, а не як погроза.

На додачу до перегляду норм поведінки студенів, подумайте про те, які конкретні проблеми можуть постати у окремих групах. Наприклад, чи є допустимою спільна робота над виконанням завдань? Викладачі повинні чітко визначити свої вимоги до студентів.

Викладачі можуть допомагати студентам правильно робити посилання на використаний матеріал, особливо на електронні джерела, надаючи інформаційні довідники. Мережа бібліотек Альбертського університету створила сайт, де розміщуються така інформація. Довідник з правилами посилання на Інтернет та електронні джерела надає вказівки щодо того, як робити посилання на електронні джерела.

На занятті

Обговорюйте плагіаторство як моральну та етичну проблему. Відносини між викладачами та студентами базуються на довірі; вчіть студентів цінності академічної чесності та описуйте відповідальність, яку несе починаючий науковець.

Обговорюйте переваги правильного посилання на використані джерела.  Належний список посилань показує, що студент провів глибоке дослідження матеріалу, ознайомившись з великою кількістю думок щодо висвітлюваної проблеми. В результаті робота буде кращою.

Роздрукуйте роботу із одного із сайтів, що пропонують студентам різні курсові, реферати тощо, і покритикуйте її  на занятті. Така вправа допоможе досягти двох речей: по-перше, вона покаже, що викладач знає про подібні сайти та служби відслідковування плагіату і, по-друге, ви зможете таким чином допомогти набути студентам навичок написанння курсових та рефератів.

Перед тим, як  давати перше завдання, повідомте студентів про покарання в разі здачі роботи-плагіату і розкажіть про випадки покарань тих, хто вже був спійманий на плагіатстві. Загрози бути усуненим від занять або навіть виключеним з університету,  отримання незадовільної оцінки за свою наукову роботу спонукатимуть до утримання від  плагіату.

Розгляньте ті проблеми, що можуть постати перед студентами, пов’язані з вказуванням посилань на Інтернет-джерела. Деякі студенти можуть думати, що вказуючи в посиланні електронну адресу одного сайту, вони тим самим вказують також і посилання на інші сайти, що містяться у даному. Наголосіть, що студенти повинні вказувати в посиланнях електронні адреси кожної використаної ними електронної сторінки.

Перед першим важливим завданням слід провести серію семінарів про те, як користуватися бібліотечними ресурсами. Багато студентів не знають, як шукати потрібний матеріал у бібліотеці.

Як правильно розробити завдання

Деякі професори не вважають  своїм обов’язком слідкувати за поведінкою студентів чи змінювати завдання так, аби студенти змогли вкластися у відведені строки. Однак справедливе попередження та достатня кількість часу, щоб завершити завдання, викладацька допомога, наприклад, перегляд чорнових варіантів робіт, а також чітко сформульоване завдання, - все це може зробити викладач, для того щоб допомогти студенту успішно завершити завдання. Ось ще деякі пропозиції щодо цього:

Розподіліть час для виконання різних частин роботи. Наприклад, зробіть список бібліографії за тиждень до строку здачі роботи, або уточніть, які матеріали можуть використати студенти – наприклад, 2 Інтернет-джерела,  журнальні статті, 2 монографії тощо. Краще задати дві або три менші письмові роботи протягом семестру, ніж одну об’ємну.

Краще також задавати вузькі теми, аніж дуже загальні, або просити студентів написати про сучасні події, що пов’язані з матеріалом, який вивчається.

Змінюйте теми робіт для кожного нового курсу. Це зможе запобігти ситуації, коли студенти користуватимуться готовими роботами студентів попередніх курсів.

Заздалегідь попередьте студентів, що ви на вибір перевірятимете вказані в бібліографії джерела.

Просіть, щоб студенти робили ксерокопії тих сторінок, звідки вони беруть цитати, або ж включіть як частину завдання коротку анотацію використаної бібліографії. Можна також наголосити на використанні джерелами, що були опубліковані за останні п’ять років.

Вимагайте від студентів, щоб разом із роботою вони здавали також і свої чорновики, адже ви шукаєте доказів їхньої самостійної роботи, оригінальної думки.

Як встановити факт плагіату

Ось деякі ознаки плагіатства:

  Робота студента перевищує його реальні дослідницькі можливості, звучить занадто професійно, є занадто науковою.

Робота написана складною мовою, містить технічні терміни, професійний жаргон, інші вирази, що виходять за рівень знань студента.

Манера письма непослідовна, нецілісна. Наприклад, вступ та висновок можуть бути більш слабо написані, ніж основна частина роботи.

Титульна сторінка, шрифт, посилання, формат, план роботи є суперечливими,  непослідовними.

В роботі є гіперпосилання, формат електронних веб-сторінок або їх неправильна нумерація.

Тема роботи не відповідає поставленому завданню, лекційному матеріалу чи роздруківкам.

Бібліографія дещо підозріла. Наприклад, вона може бути довгою, оформлення джерел може не відповідати встановленим на заняттях стандартам, всі цитати із книжок більш пізнього видання, або ж  декілька чи навіть всі вказані джерела неможливо знайти в жодній бібліотеці.

Завжди покладайтеся на власний інстинкт. Більшість викладачів можуть оцінити рівень своїх студентів.

Сайти, що пропонують готові наукові роботи, або так звані „звалища макулатури”

Існує три типи робіт, доступних в Інтернеті:

1) Роботи, опубліковані студентами або викладачами, як частина класних завдань чи дослідницьких проектів.
2)
Роботи, що можна „скачати” безкоштовно. Їх можна знайти у найрізноманітніших джерелах, таких як електронні журнали. Є роботи, опубліковані різними організаціями або окремими особами спеціально для Інтернету.
3)  Традиційні сайти „звалища макулатури”.

„Звалища макулатури ”– термін позначення електронних баз даних, які пропонують дослідницькі роботи на тисячі різноманітних тем. Деякі з таких сайтів працюють на принципі прямого обміну: студент надає їм якусь свою роботу, а натомість отримує іншу. Інші подібні сайти беруть плату за сторінку чи реферат. А ще інші пропонують стандартні роботи.

Більшість таких сайтів містять заяви, у яких вказується, що роботи, які надаються, призначені лише для навчальних цілей. Ось що зазначено у одній із подібних заяв: „Єдина мета наших прикладів студентських робіт полягає у використанні їх як моделей гарних університетських наукових робіт”. Але не дивлячись на зміст усіх  цих заяв, операторам таких сайтів зазвичай байдуже до того, що роблять студенти з роботами, „скачаними” з їхніх сайтів.

 

Повідомлення про плагіаторство

Донесення про плагіаторство та висування звинувачень студентові може бути для викладачів дуже болючим процесом, що забирає багато часу, але найгірший курс можливих дій – це просто закрити очі на плагіаторство студента. Ігнорування плагіату підриває цінності освіти, репутацію вищого навчального закладу, а також кар’єру професорсько-викладацького складу. Отож, що треба робити викладачам, коли вони підозрюють студента у плагіаторській діяльності?

У більшості університетів США, наприклад, існують спеціальні вказівки дій для викладачів, якщо вони запідозрили когось у плагіаті. Важливо пам’ятати, що санкції можуть вживатися лише деканом факультету. Коли викладач вирішує сам розібратися з випадком плагіату – це не дає можливості університету застосовувати належні міри покарання.

Також дуже важливо, щоб студенти знали свої права в разі звинувачення їх у плагіаторстві.

 

Чому викладачі неохоче повідомляють про плагіатора?

Дослідження, проведене в дев’яти корпусах Рутгерського університету міста Ньюарк, виявило, що із 800 професорів 54% рідко повідомляли про шахрайства студентів у вигляді  плагіату, 40% - не повідомляли, і лише 6 відсотків викладачів  робили це часто. Чому ж число повідомлень про плагіат таке невисоке? Ось деякі причини, через які члени професорсько-викладацького складу часто неохоче висувають (або і взагалі не висувають) офіційні звинувачення у плагіатстві:

  • Деякі викладачі вважають, що університетський законний процес вимагає багато часу і не підтримує членів професорсько-викладацького складу.
  • Часто міра покарання не відповідає злочину. Наприклад, у деяких університетах покарання за плагіатство може бути однаковим, не дивлячись на те вкрав студент усю роботу, видавши її за свою власну і таким чином здійснив шахрайство, або ж він просто неправильно процитував джерело, чи не вказав, як того вимагають правила, кому належать дані слова чи ідеї. Зрозуміло, що це порушення різної ваги.
  • Більшість викладачів не хочуть псувати репутацію або кар’єру студента і тому самостійно намагаються розібратися із ситуацією.
  • Довести акт плагіаторства може бути важко.
  • Деякі викладачі переживають, що пред’явлення офіційних звинувачень проти студента може негативно відбитися на їхній викладацькій практиці.  
  • На відслідкування роботи, інших джерел, з яких списано, може знадобитися багато часу.
  • Відділи університету можуть не мати узгодженої  політики щодо боротьби з плагіатом.
  • Деякі члени професорсько-викладацького складу вважають, що вони мають дуже невеликий вплив на законний процес, коли справи порушень передаються до адміністрації.
  • Для професора, який висуває студенту звинувачення у шахрайстві, це може бути досить емоційно виснажливим процесом.

Лист до редакції      Мапа сайту       Номер 1 2 3 4
© Східно-Європейський Інститут Розвитку, 2003 Ця сторінка є власністю Східно-Європейського Інституту Розвитку При перепублікуванні матеріалів посилання обов’язкове